Чернівці – місто з надзвичайною різноманітністю архітектури. Нашарування культур, етносів, епох, стилівс формувало унікальне міське середовище. Різноманітність художніх засобів, цілісність і співрозмірність кварталів, площ, споруд, ансамблевість забудови – його головні ознаки. Видатне творіння архітектора Йозефа Главки - Архітектурний ансамбль резиденції митрополитів Буковини і Далмації – нині корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2011 році включений до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Загальна кількість об`єктів культурної спадщини в місті перевищує 1000 таксонів.
Це ансамблі вулиць і площ, окремі об`єкти, пам`ятки архітектури, промисловості, історії. Це плоди праці багатьох поколінь городян і видатних архітекторів європейського ґатунку. Роль архітекторів у створенні міського середовища – провідна.
Архітектурна школа Чернівців, як самобутній феномен, почала своє існування у 1873 році з початку відкриття Промислової школи, яка готувала спеціалістів-архітекторів.
З вона розміщалась у власному корпусі, збудованому за проектом професора Йозефа Ляйцнера, тодішнього директора школи, який прибув до Чернівців з міста Брно.
Новітня історія відродження вищої архітектурної освіти в Чернівцях починається 2008 року. У цей рік при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича відбувся перший набір абітурієнтів за напрямами 6.060101 «Будівництво» та 6.060102 «Архітектура» на базі освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) молодшого спеціаліста. Підготовка фахівців в галузі архітектури освітньо – кваліфікаційного рівню «бакалавр» здійснювалась кафедрою будівництва та архітектури. У 2012 році після ліцензування спеціальності 7.06010201 «Архітектура будівель і споруд» здійснено перший набір студентів за ОКР спеціаліста, а також на перший курс напрямку підготовки 6.060102 «Архітектура» бакалавра базі повної загальної середньої освіти.
У 2013 році на базі загальноуніверситетської кафедри будівництва та архітектури, був утворений факультет архітектури, будівництва та декоративно – прикладного мистецтва в складі кафедр архітектури, будівництва та відділення образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в м. Вижниця, на чолі з деканом факультету, професором, доктором фізико-математичних наук - Фодчуком І. М. У 2018 році кафедра архітектури була розділена на дві кафедри – кафедру архітектури і збереження об`єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і кафедру містобудування та урбаністики.
Вимога щодо організації процесів охорони і збереження об`єктів, включених до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зумовлена національними інтересами України. Крім того, на міжнародному рівні урядом держави гарантується здійснення діяльності з ідентифікації і збереження Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на власній території відповідно до положень Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікована Верховною Радою Української РСР, 1988). Міжнародна діяльність, спрямована на поповнення Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, рівень організації процесів управління і збереження об`єктів ЮНЕСКО, слугує для світової спільноти своєрідним показником рівня культури кожної країни. В умовах суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку на територіях, де розташовані об`єкти ЮНЕСКО, а також у межах територій з особливими режимами використання особливої актуальності і гостроти набувають питання архітектурно-містобудівної діяльності.
Законодавчо-нормативна база щодо створення, збереження та використання буферних зон об`єктів всесвітнього значення є недосконалою і перебуває на стадії активного реформування. Діючий Закон України «Про охорону культурної спадщини» (2000) спрямований на адміністративне регулювання збереження та використання унікальних об`єктів. На час його розробки лише два українські об`єкти були включені до Списку ЮНЕСКО і декілька об`єктів перебували у TentativeList (попередньому списку). Нині правові та професійні норми щодо державного регулювання, використання і збереження об`єктів, включених до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, у тому числі юридичне визначення «об`єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО» та інші пов`язані поняття не легітимізовані у державному законодавстві. У зв`язку з цим, навіть при здійсненні елементарного управління цими об`єктами, наприклад, організації ремонтно-реставраційних робіт, у проектній і фінансовій документації для цієї категорії об`єктів фігурує категорія «національної спадщини» без врахування їх світового статусу. Відсутність легітимної державної законодавчо-нормативної бази погіршує потенційні можливості включення унікальних вітчизняних об`єктів до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Внесення до законодавства і нормативної документації відповідних положень щодо врегулювання юридичних стосунків суб`єктів і об`єктів права з врахуванням, зокрема, культурно-ландшафтного контексту, своєрідності національно-регіонального досвіду, умов зручності, комфортності й естетичної привабливості історичного середовища дозволило би забезпечити унікальні об`єкти від руйнівних архітектурно-містобудівних помилок.
Діяльність кафедри архітектури і збереження об`єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО спрямована на підготовку кваліфікованих архітекторів професіоналів ОР «Магістр» широкого напряму діяльності з професійним поглядом на шляхи збереження і перетворення історичного і сучасного містобудівного середовища засобами архітектури в цілому, а також з поглибленими навичками і знаннями щодо діяльності ЮНЕСКО і збереження об`єктів Всесвітньої культурної спадщини. На кафедрі працюють високо досвідчені викладачі зі значним стажем практичної роботи і молоді, талановиті архітектори, випускники Чернівецького національного університету.
Очолює кафедру архітектури і збереження об`єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО доктор архітектури – Коротун Ірина Вадимівна, спеціаліст зі значним досвідом практичної роботи і значними досягненнями у галузі архітектури.